Фітономус

Морфологічні ознаки: Жук довжиною 5-7 мм, овальної форми, рудуватого або сірого кольору. Передньоспинка з трьома поздовжніми більш світлими смужками. На надкрилах посередині темна пляма, що складається з трьох прямокутників, які поступово зменшуються. Яйце овальне, жовте, блискуче, 0,6мм довжиною. Личинка сірувато- зелена, 10-12 мм завдовжки, безнога, з темно-бурою головою і соскоподібними придатками шкіри, чим зовні нагадують гусениць; на спині та по боках тіла є білі смужки. Лялечка довжиною 5.5-8 мм, зелена, міститься в овальному сітчастому жовтувато-білому коконі.
Річний цикл: за сезон розвивається одне покоління. Зимують жуки під рослинними рештками, а також у верхньому шарі ґрунту на люцернищах. Поява їх навесні спостерігається на початку відростання люцерни. Яйця відкладаються з кінця квітня до початку червня купками у камери, що самки вигризають у верхній частині стебла, рідше за пазуху листа. За день самка відкладає до 77 яєць, а плодючість її варіює і досягає 2500 яєць. Через 10-18 днів відроджуються личинки, які спричиняють основну шкоду. Вони люблять тепло і живляться виключно у верхньому ярусі. Не дивлячись на недорозвиненість ніг, личинка добре пересувається по рослині. Недосвідчені виробничники плутають їх з гусеницями. В залежності від температури період розвитку личинки дорівнює 15-18 дням. Після цього вона виготовляє між листками рідкий кокон і в ньому заляльковується. Лялечка розвивається 6-11 днів, і у червні починається відродження жуків, які живляться, не спричиняючи значної шкоди, і при температурі 11-12°С відходять на зимівлю.
Поведінка: Вони живляться листям (фігурне об’їдання) і вигризають ямки на стеблах. Слід відзначити чітке реагування жуків на зміни температури повітря. Навіть короткочасне підвищення температури до 13°С виводить їх із стану зимової діапаузи. Влітку при температурі вище 25°С жуки ховаються, впадають у стан теплового оціпеніння, тому навіть при наявності жуків у значній кількості на полі їх можна не побачити.
Личинки першого віку пошкоджують листкові і квіткові бруньки, переважно починаючи з другого року життя люцерни. Після першого линяння вони живляться зверху листка, скелетують його і прогризають наскрізь, перегризають також основу суцвіть. Листя, дуже пошкоджені личинками, набирають вигляд сітки; люцерна стає сірою, частина зав’язі засихає. Внаслідок пошкодження люцерни личинками фітономуса дуже зменшується урожай насіння.