Гороховий зерноїд

Морфологічні ознаки: жук завдовжки 4-5 мм, чорний, з іржаво-сірим опушенням. Тіло жука широке, овальне, приплюснуте. Ширина передньоспинки вдвічі більша за довжину, боковий зубчик сильно розвинутий, перед щитком – біла пляма. Надкрила вкорочені, кожне зі скошеною білою перев'яззю з окремих поздовжніх плям. Кінець черевця вкритий світлими волосками, має дві овальні чорні плями, що утворюють формухреста. Стегна задніх ніг з великим загостреним зубцем. Ротовий апарат жуків є модифікацією гризучого типу, яка суттєво відрізняється від того, що має більшість твердокрилих. Це пов'язано із специфікою живлення жуків. Яйця довжиною 0,6-1,0 мм янтарно-жовтого кольору, подовжені, з одного кінця дещо звужені і мають два джгутикоподібних придатки. Доросла личинка довжиною 5-6 мм, кремового кольору, з зачатками ніг у вигляді бородавок. Тіло голе, голова маленька, глибоко втягнута у потовщену грудну частину тіла. Лялечки дещо темніші за личинок.
Річний цикл: Перезимувавши жуки за денної температури повітря біля 20˚С з'являються на полях, де живляться пилком дикої квітучої рослинності та озимого ріпаку. На посіви гороху жуки починають перелітати у фазу утворення вусиків у рослини культури, спочатку самці, надалі самиці.
Найбільша чисельність спостерігається за бутонізації — початку цвітіння, коли жуки, приваблені ароматом квітучого гороху, живляться пилком та крапельками соку, що виступає з виразок, зроблених мандибулами жуків на пиляках, іноді на приймочці квіток.
Самки починають відкладати яйця на боби гороху в період їх утворення (у північно-східній частині Лісостепу на початку червня). Процес відкладання яєць триває 10-15 днів, але в цілому період відкладання яєць розтягнутий і може продовжуватись до 2 місяців. Це пов'язано переважно з раннім вильотом жуків, сприятливими метеорологічними умовами та відповідно строками цвітіння гороху. Плодючість самок в межах від 70 до 220 яєць, в окремих випадках до 730 яєць. При відкладанні яєць, самки віддають перевагу бобам гороху, які закінчили свій ріст в довжину і ширину, що звичайно буває на 7-й день після відпадання суцвіття. На одному бобі може бути відкладено до 35 яєць. Яйця прикріплюються до поверхні боба клейкою речовиною, яку виділяє самка одночасно з відкладанням яєць, і вони добре помітні на зеленому фоні. Після відкладання яєць імаго зерноїда відмирають.
Через 6-10 днів з яєць відроджуються личинки, які прогризають стулки боба і проникають у недостигле зерно. Все харчування й подальший розвиток зерноїда відбувається виключно всередині однієї горошини протягом 1-1,5 місяця. Вхідний отвір личинки в оболонці незабаром заростає і у стиглих зерен має вигляд невеликої чорної цятки.
Поведінка: В горошину можуть проникнути декілька личинок, але надалі залишається тільки одна, інші гинуть. Живлячись вмістом насінини, личинка утворює в ній порожнину, не пошкоджуючи при цьому насіннєвої шкірки. Надалі вона заляльковується і перебуває у стадії лялечки 7-23 дні (в залежності від зони вирощування гороху). Так починається життя, що проводиться комахою в одній єдиній зернівці гороху, вмісту якої виявляється достатньо для формування повноцінного організму фітофага.
В природних умовах оптимальною для росту і розвитку зерноїда є температура 24-260С, за температури 10-120С розвиток личинок і лялечок призупиняється. Сума ефективних температур, що необхідна для повного циклу розвитку зерноїда, складає 516-6400С. Перед заляльковуванням личинки зсередини горошини підгризають шкірку у вигляді правильного кола, в результаті чого утворюється слабко помітна кругла кришечка, витиснувши яку із середини горошини, з часом виходять жуки.
Сформований в середині горошини жук восени здебільшого не виходить назовні, а залишається в ній до весни. Вихід жуків з горошини восени спостерігається тільки в південних степових районах, а також у тих випадках, коли горох зберігається в опалюваних приміщеннях. Весняний вихід зерноїда з горошини інколи дуже розтягнутий і залежить від температури і вологості повітря. Низька вологість і різкі коливання температур всередині горошини часто призводять до загибелі значної кількості жуків.
Масово зерноїд гине в полі, якщо відразу після збирання урожаю, зерно, що потрапило на ґрунт, набухає. Зерноїд в цей час знаходиться в стадії личинки, що завжди гине в таких зернах. Якщо набухання відбувається пізніше і в зерні встигають з'явитися жуки, то вони не гинуть, а виходять назовні.
Опади в кінці липня і в першій половині серпня, коли зерноїд ще знаходиться в стадії личинки, спричиняють його загибель. Навпаки дуже суха погода в цей час сприяє живленню личинок, природному проходженню стадії лялечки і подальшій задовільній перезимівлі шкідника. Ступінь пошкодження насіння зерноїдом залежить також від строків достигання гороху. При дружному достиганні зерноїд пошкоджує насіння менше, при розтягнутому більше. Ранньостиглі сорти гороху з коротким строком вегетації, як правило, пошкоджуються менше.
Поширення: У Степу та Лісостепу сприятливі умови для розвитку зерноїда складаються практично щороку. Тут у період збирання і після, як правило, спостерігається дефіцит опадів, а зерно, яке знаходиться на поверхні ґрунту довгий час не набухає. В західних областях вологи під час збирання гороху більше, що згубно діє на личинок шкідника. Таким чином, посушливі, жаркі весна та літо сприяють високій активності жуків, їх плодючості, розвитку нового покоління та перезимівлі в природних умовах (за теплої зими).