Совка люцернова (Льонова)

Морфологічні ознаки: Метелик розміром 30 – 38 мм; передні крила зеленуватосірі з жовтуватим відтінком, посередині мають темну хвилясту перев’язь, велику   темну   ниркоподібну пляму і невеличку пляму над нею біля переднього краю. Яйце 0,5 – 0,6 мм, високе, ребристе, зрізане біля основи; свіжовідкладене біле, потім набуває зеленуватожовтого і навіть бруднооранжевого кольору. Гусениця — до 40 мм; забарвлення світлозелене з темними крапочками і волосинками; іноді гусениці бувають темнорожевими, з нижнього боку світліші, ніж з верхнього; голова жовта, вкрита чорними крапками та плямами. Лялечка до 20 мм, червонувато або жовтуватокоричнева, іноді з зеленим відтінком, кремастер зморшкуватий, з двома горбками на боках. Зимує лялечка в ґрунті.
Річний цикл: Метелики першого покоління літають у травні, другого — в червні. Самки після додаткового живлення нектаром квітів відкладають яйця по одному на листя і стебла рослин. Плодючість самок становить у середньому близько 700 яєць. Посуха і відсутність квітів можуть спричинити безплідність імаго. Ембріональний розвиток триває 5 – 9 діб, живлення і розвиток гусениць — 19 – 33 доби. Гусениці пошкоджують надземні частини рослин. Гусениці першого покоління заляльковуються в ґрунті на глибині 2 – 4 см. Стадія лялечки першого покоління триває 10 – 17 діб. Гусениці другого покоління заляльковуються в ґрунті на глибині 6 – 9 см, живляться багатьма культурними й дикорослими рослинами. У лісостеповій і степовій зонах України люцернова совка розвивається у двох поколіннях.
Ендопаразитами люцернової совки є: з родини Ichneumonidae — Ophion lutens L., з родини Braconidae — Chelonus oculator Panz., Ch. аnnulipes Wesm., з Tachinidae — Nemoraea pellucida Mg., Tachina fera L., Spalanzania hebes Fll., Pales pavida Mg., Phryxe vulgaris Fll.
Поширення: Поширена повсюдно. Найбільшої шкоди завдає льону, сої й люцерні, іноді пошкоджує злаки та кукурудзу.