Щитоноска бурякова

Морфологічні ознаки: Жук розміром 6 – 7 мм, зверху іржавокоричневий, іноді буруватозелений з чорними плямами на надкрилах; краї передньоспинки і надкрила сильно розпластані; знизу чорний. Яйце — 0,4 – 0,5 мм, овальне, світложовте, зверху вкрите слизом, що застигає у вигляді прозорої плівки. Личинка 7 – 8 мм, жовтуватозелена з рудуватою головою; плоска й широка, з 17 парами зазубрених шипоподібних виростів, з яких задня найдовша; задній кінець тіла личинка тримає дещо піднятим і носить на ньому шкурки після линяння та екскременти. Лялечка розміром 6,5 мм, яскравозелена, плоска, з п’ятьма зазубреними лопатями по боках, з темною довгою смугою на спині й двома жовтими смугами по боках.
Річний цикл:Зимують статево недозрілі жуки у рослинній підстилці, найчастіше в чагарниках і розріджених деревних насадженнях. Вихід жуків із місць зимівлі спостерігається у квітні. У теплі години дня жуки перелітають у місця зосередження — ділянки, зарослі бур’янами (лобода, лобода біла), де і живляться. З підвищенням температури та за недостатньої вологості жуки в значній кількості збираються на болотах, пошкоджуючи калюжницю. На 5ту – 8му добу після початку додаткового живлення жуки спарюються. Відкладають яйця на нижній і верхній поверхнях листка характерними купками, по 8 – 20 яєць у кожній, і заливають їх швидко застигаючим слизом, який невдовзі перетворюється на жовтувату напівпрозору плівку. Яйцевідкладання триває 14 – 20 діб. Плодючість становить 150 – 210 яєць. Ембріональний розвиток завершується за 4 – 6 діб.
Личинки відроджуються у другій половині травня — червні. Залежно від погодних умов розвиток личинок триває від 15 до 30 діб, проходячи за цей час п’ять віків. Заляльковуються личинки відкрито, на листі кормових рослин. Личинка прикріплюється до листка заднім кінцем тіла, скидає линяльну шкурку і перетворюється на лялечку. Тривалість розвитку лялечки — 8 – 12 діб.
У Лісостепу й Степу України поява жуків спостерігається у другій половині червня — на початку липня. Упродовж 12 – 16 діб вони активно живляться на рослинах, після чого спарюються і відкладають яйця. Личинки другого покоління живляться буряками і, завершивши розвиток, приблизно у другій половині серпня заляльковуються. Новоутворені жуки після 10 – 12денного додаткового живлення (у вересні) мігрують у місця зимівлі.
Поведінка: Шкоди завдають жуки і личинки. Личинки молодших віків виїдають на листі виразки. Жуки й личинки старших віків прогризають наскрізні отвори у листі.
Крім бурякової щитоноски буряки можуть пошкоджувати щитоноска лободова — CassidanobilisL., щитоноска кропивна — C. vittataWillers., щитоноска зелена — С. viridisL., щитоноска руда — HypocassidasubferruginaeSchmk., особливості розвитку яких подібні до таких щитоноски бурякової.
Поширення: Трапляється повсюдно. Пошкоджує цукрові буряки, лободу, лободу білу, калюжницю.