Звичайна зернова совка

Apamea sordens

Метелик 32 – 42 мм завдовжки, передні крила сіруватокоричневі, з чорною короткою рискою при основі й великими світлими ниркоподібною та круглою плямами, які обведені нечіткою темною облямівкою; клиноподібна пляма слабко виражена, біля краю крила є поперечна іржавочервона смуга. Задні крила світліші за передні.
Яйця блідо-жовті, з 34 – 36 радіальними реберцями.
Гусениця 24 – 26 мм, буруватосіра, іноді оливковобура з темножовтою головою.
Лялечка 15 – 20 мм завдовжки, блідожовта або червонуватокоричнева. На кремастері два великих міцних, зігнутих назовні шипи і чотири тонкі щетинки.
Зимують гусениці різних віків на полях під рослинними рештками у верхньому шарі ґрунту і в зерносховищах. Навесні заляльковуються. Метелики з’являються у червні й літають у липні, що збігається з колосінням хлібів. Живляться цукристою рідиною (пасокою) в колосках злаків. Самки відкладають яйця на колоскові лусочки, ніжку й ості колоса, листя, яке вкриває колос. Плодючість однієї самки — до 400 яєць. Ембріональний розвиток триває 8 – 14 діб. Гусениці першого віку вгризаються всередину зерна і там живляться. В подальшому гусениці з четвертого віку об’їдають зерно зовні, часто знищуючи його повністю. Живлення гусениць триває до збирання врожаю. Звичайна зернова совка розвивається в одному поколінні. Гусениці живляться також зерном у валках, на токах, у зерносховищах, а після збирання врожаю — падалицею. У роки масових розмножень (1923, 1924, 1933 і 1951 рр.) зернова совка знищує велику кількість зерна.
В Україні поширена в лісостеповій зоні. Гусениці пошкоджують пшеницю, овес, ячмінь, жито, кукурудзу, злакові трави.

Засоби захисту рослин