Хлібний жук (або Кузька)

Anisoplia austriaca

Морфологічні ознаки: Жук 12,8 – 16 мм завдовжки, тіло синюваточорне з металічним блиском; голова, передньоспинка і щиток із зеленим блиском; має пластинчастобулавоподібні вусики; надкрила темнокаштанові з чорною квадратною плямою біля щитка.
Личинка розміром до 35 мм, Сподібно зігнута, біла, з бурожовтою головою, 4членистими вусиками й ногами.
Річний цикл: Літ жуків триває з кінця травня до початку серпня, але в окремі роки ці строки можуть коливатися у межах двох тижнів; масовий літ — з 11 червня по 17 липня. Жуки активні в спекотні сонячні дні, вони літають, сідають на колосся і живляться. Через два тижні після виходу починається відкладання яєць, для чого самка заривається в ґрунт на глибину 10 – 15 см і відкладає яйця невеликими купками, за 2 – 3 прийоми по 30 – 40 штук. Через три тижні з яєць виходять личинки, вони живляться перегноєм і дрібними корінцями різних рослин, у тому числі культурних, личинки старших віків — переважно корінням. Восени вони переходять у ґрунт на глибину 30 – 80 см, а навесні знову піднімаються до поверхні. Упродовж літа линяють двічі.
Заляльковування відбувається в ґрунтових колисочках на глибині 10 – 15 см. У стадії лялечки перебувають близько двох тижнів, після чого виходять імаго. У зв’язку з дворічним циклом розвитку через рік спостерігаються льотні роки. Чисельність жукакузьки знижують нематоди, грибні та бактеріальні захворювання; на личинках паразитує тахіна Microphthalma europea Egg.
Поширення: Найбільшої шкоди завдає у південному Лісостепу і Степу України, південніше лінії, яка проходить через Вінницьку, Київську, Полтавську і Харківську області. Жук виїдає зерна злаків у період молочної стиглості, а тверді зерна вибиває на ґрунт. Особливо сильно пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, живиться зернами диких злаків. Личинки пошкоджують корені жита, пшениці, кукурудзи, буряків, соняшнику, картоплі, тютюну, плодових саджанців у розсадниках.

Засоби захисту рослин