Цикадка зелена

Морфологічні ознаки: Імаго до 9 мм завдовжки, надкрила зелені, на верхівці прозорі; передня частина тіла жовтувата, далі зеленкуватожовта; на голові між очима дві чорні плями трикутної форми; вусикова щетинка довга; передньоспинка вужча, ніж голова. Щиток жовтуватий, вужчий, ніж передньоспинка; ніжки жовті; задня пара гомілок більша, ніж інші, і з усіх боків має численні тонкі шпичаки.
Річний цикл: Зимують яйця, відкладені у надріз кори півмісяцевої форми на молодих деревах і кущах плодових та лісових насаджень. Личинки першого покоління відроджуються у травні, спускаються з дерев і живляться соком на стеблах і листках злакових, осокових та інших рослин. Розвиток личинок триває 47 – 54 доби. У червні з’являються крилаті особини і самки починають відкладати яйця на злакових рослинах, у тому числі на рисі. Наприкінці червня — на початку липня відроджуються личинки, які помітно пошкоджують рослини на рисових чеках. У серпні дорослі продовжують живлення на злакових рослинах і відкладають яйця на деревах і кущах. Плодючість самок — близько 100 яєць. Упродовж року розвивається два покоління.
Поведінка: При відкладанні яєць самки пропилюють на нижньому боці листка або на стеблі довгасті надрізи, навколо яких утворюються червонобурі плямки, обведені жовтуватим обідком. Пошкоджені листки, піхви, стеблини стають жовтуватими, поступово відмирають, волоть стає рідкою, зменшується кількість і знижується якість урожаю. Цикадки є переносниками грибних і вірусних хвороб рису: пірикуляріозу, фузаріозу, смугастості листя.
Поширення: Поширена скрізь по Україні, поліфаг, який віддає перевагу злаковим та іншим однодольним рослинам, осоковій рослинності на луках, у заплавах, пошкоджує рис.