Звичайна злакова попелиця

Морфологічні ознаки: Безкрилі партеногенетичні самкизасновниці розміром 2,7 – 2,9 мм, світлозелені, з поздовжньою зеленою смугою посередині спини. Яйце — 0,6 мм, видовженоовальної форми; свіжовідкладене — зеленувате, з часом темніє і стає чорним.
Річний цикл: Життєвий цикл однодомний. Живе великими колоніями на нижній і верхній поверхнях листя злаків. Зимують яйця на листі сходів озимих культур і дикорослих злаків. Засновниці виходять з яєць, що перезимували, на початку — в середині квітня. За теплої сухої погоди попелиця розмножується в масовій кількості, особливо в південних районах, де завдає більше шкоди при відсутності вологи. Упродовж вегетаційного періоду може розвиватися в 10 – 12 генераціях. У місцях пошкоджень рослини знебарвлюються, іноді червоніють. Крім безпосередньої шкоди попелиці переносять вірусні захворювання злаків. Значну кількість попелиць знищують кокцинеліди — імаго й личинки, хижі клопи з родин Miridae, Nabidae і Anthocoridae, жужелиці та стафілініди, личинки мух дзюрчалок і хризопи. Однак не завжди природні вороги в змозі знизити чисельність попелиць до господарсько невідчутного рівня.
Поширення: В Україні частіше трапляється на півдні лісостепової зони, у Степу і Криму, в інших районах у масовій кількості буває рідше. Пошкоджує пшеницю, ячмінь, овес, сорго, рис, жито, суданську траву, живиться на багатьох дикорослих злаках